Піддирати, ра́ю, єш, сов. в. підде́рти, деру, реш, гл.

1) Оббирать, обобрать, разорить птичье гнѣздо. ЗОЮР. І. 231.

2) Врать, взять соты изъ ульевъ. (Ведмідь) забув і бджоли піддирать. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 164.