Підволікати, ка́ю, єш, сов. в. підволокти, лочу, че́ш, гл.

1) Подтаскивать, подтащить, подволочь.

2) Ніг не підволоче. Не въ состояніи идти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 161.