Підвозити, жу, зиш, сов. в. підве́зти́, зу, зеш, гл.

1) Подвозить, подвести. Чого ж ти так далеко став? Підвозь ближче!

3) Провозить, провезти по пути. Сідай же, я тебе підвезу. Грин. І. 71. Станьте ви, братця, коней попасіте, мене підождіте, з собою візьміте, до городів християнських підвезіте. АД. І. 124.

3) Підвезти во́за, москаля́. Поддѣть, обмануть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 161.