Пушити, шу́, ши́ш, гл.

1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню.

2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме. Ном. № 1117.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 503.