Пуцьверинок и пуцьверінок, нка, м.

1) Неоперившійся птенецъ. Харьк. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. Стор. МПр. 29.

2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне! Котл. Ен. І. 36.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 503.