Путрити, рю, риш, гл.

1) О дымѣ: валить. А дим з вікна так і путрить. Кролев. у.

2) Пушить, ругать. Як зачала вже їх путрити за те! Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 502.