Пустіти, тію, єш, гл.

1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна.

2) Пустовать. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 501.