Пустувати, ту́ю, єш, гл.

1) Шалить, рѣзвиться, проказить. Не пустуй, а то битиму. Лебед. у.

2) Пустовать, быть незанятымъ. Руїна ся пустує вже століття. К. ПС. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 501.