Пурхати, хаю, єш, сов. в. пу́рхнути, ну, неш, гл. Порхать, порхнуть. Левиц. Пов. 176. Якась пташка пролетіла…. Я за нею, — вона й пурхне. Г. Барв. 352. Я пурхнула у хату. О. 1862. X. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 500.