Пуп’янок, нка, м.

1) Бутонъ; почка. Квітки роскручували свої пуп’яночки. Левиц. ПЙО. І. 500.

2) Завязь огуречныхъ растеній. Сквир. у. Маленькій огурчикъ. Дам тобі угірок і пуп’янок. Ном. № 566. З) з пуп’янку. Сызмала. Він і з пуп’янку такий був: ще років п’ять йому було, то все по сусідських городах крав. Волын. г. Ум. Пуп’яночок. Нехай я собі огірочка-пуп’яночка знайду. Ном. № 566.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 500.