Пудити, джу, диш, гл.

1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр.

2) Мочиться. Кіевск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 498.