Прірва, ви, ж.

1) Мѣсто, гдѣ прорвана плотина. Вода раз греблю просмоктала…. Злякавсь мірошник та й біжить притьмом до прірви, щоб гатить. Гліб.

2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Хоч і в прірву. Ном. № 2078. В морі єсть безодні прірви. Чуб. І. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 455.