Прясти, ду́, деш, гл.

1) Прясть. Довго прясти та ткати, а почне краяти, так і мало чого. Ном. № 9857.

2) — очима. Играть глазами. Очі в неї заискрили, заграли…. Прядучи ними, вона питає в його. Мир. ХРВ. 7. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мир. ХРВ. 332.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.