Прямцювати, цю́ю, єш, гл. = Прямувати 1, 2. Св. Л. 215, І не куди где він, а до них у ворота прямцює. Св. Л. 272.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.