Прямцем нар.

1) Напрямикъ. Прямцем до пекла. Котл. Ен. III. 25. Не спитавшись броду, не сунься прямцем у воду. Ном. № 5836.

2) — поставити. Поставить вертикально. Липовец. у. Щоб тебе прямцем поставило. Пусть съ тобою сдѣлается столбнякъ (брань).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.