Прямий, а́, е́

1) Прямой. Рубайся дерево і пряме, й криве. Рудч. Ск. II. 7.

2) Настоящій. То ж не татари, то но прямії, — то бояри молодії. Грин. III. 470. Ум. Пряменький, прямесенький. До Бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 495.