Проїздити, джу́, ди́ш, сов. в. проїхати, їду, деш, гл. Проѣзжать, ѣхать, проѣхать. Усюде, де не проїздив Кобза, народ ворушився. Стор. МПр. 51. Проїхали поле, проїхали друге. Чуб. V. 226.

Проїздити, джу, диш, гл. Проѣздить. Хоче Палій проїздити коня свого. Драг. 204.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 467.