Проїзд, ду, м.

1) Проѣздъ. Лучалось і проїздом завернуть, щоб переночувать. Стор. Н. 167.

2) Проѣздъ, мѣсто для проѣзда. Проїзду не дав і на ступінь. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 467.