Проїдати, да́ю, єш, сов. в. проїсти, їм, їси, гл.

1) Проѣдать, проѣсть, издержать на пищу. Протратив там маєток свій…. Як ж проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій. Єв. Л. XV. 13, 14.

2) Проѣдать, проѣсть, прогрызть дыру. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв. Рудч. Ск. II. 7. Протирать, протереть. Сирая сириця до жовтої кости тіло козацьке проїдала. АД. І. 94.

3) Только сов. в. Заѣсть, загрызть кого преслѣдованіями. Там старша невістка проїла менчу: доти їла, поки таки свекор ту бідну вигнав. Пирят. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 466.