Проява, ви, ж.

1) Происшествіе. Росказує, як то їй добре було ійти на базарь холодком, що бачила на місці…. і кого бачила, і з ким говорила, і яка проява лучалась. Кв. І. 59.

2) об. Удивительный, странный человѣкъ. К. Бай. 12. Хоча б ти шанував піч та лаву, та себе прояву. Ном. № 3648. І ходить мій Охрім, неначе та проява. Гліб. Ум. Проявка. Въ сказкѣ: Жабка-проявка. Чуб. II. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 492.