Прощати, ща́ю, єш, сов. в. прости́ти, щу́, сти́ш, гл.

1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл.

2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 492.