Проходити, джу, диш, сов. в. пройти, йду́, деш, гл.

1) Проходить, пройти. Пройшов же я світ увесь. Чуб. V. 449.

2) — кого. Проходить, пройти мимо кого, миновать. Він проходить тих двох. Чуб. II. 182.

Проходити, джу, диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила. Кв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 488.