Протягати, га́ю, єш, сов. в. протягти, гну, неш, гл.

1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у.

2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 487.