Протирати, ра́ю, єш, сов. в. проте́рти, тру́, тре́ш, гл.

1) Протирать, протереть, вытирать, вытереть. А росою очі промивати, а рушником очі протирати. Грин. III. 473. Протри мені смажні уста. Чуб. І. 253.

2) Проторивать, проторить. Перед домом був широкий двір, такий широкий, що вози ледві встигли протерти кругом його вузьку дорогу. Левиц. Пов. 145. Тепер скорий шлях просторий до рая протерли. КС. 1882. IV. 169.

3) Проте́рта го́лка. Игла безъ ушка. Нема, як моя сусіда: увесь куток обділяє; ось і мене поратувала: дала протерту голку ще й без жильця. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 485.