Противний, а, е.

1) Противулежащій, находящійся напротивъ. З противної вулиці доносився парубочий гомін. Мир. Пов. І. 148. Противна хата. Хата по другую сторону сѣней. Сидів собі на лавці у новій світлиці, що одгородив од противної хати. Кв. Через сіни противна хата. Кв.

2) О волнѣ: противная. На Чорному морі недобре вчинає: противну филю зо дна моря знімає. АД. І. 192. См. Супротивний.

3) Непокорный, противящійся. Привів бранців із дарами і противних твоїй волі працювати в твоїм храмі. К. Псал. 152.

4) Непріятный. Противна, як старцеві гривня. Ном. № 5016.

5) Противорѣчащій. Я ж їй слова противного не промовив. Г. Барв. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 485.