Противитися, влюся, вишся, гл.

1) Противиться, сопротивляться. Дурневі і Бог не противиться. Ном. № 6208.

2) Возражать. Лає мене, я й не противлюся, бо винен. Н. Вол. у. Хоч на мене люде брешуть, — я ся не противлю. Чуб. V. 395.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 485.