Проступати, па́ю, єш, сов. в. проступити, плю́, пиш, гл.

1) Проходить, пройти впередъ. Так тісно, що й проступити не можно.

2) Преимущ. сов. в. Провиниться. Я проступила Богу і людям добрим. Черк. у. Мабуть я грішник, або мій батько, або мати чим проступили, та на мені кара божа почувається. Г. Барв. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 483.