Простромлювати, люю, єш, сов. в. простроми́ти, млю́, миш, гл. Ногу… так і простромив шаблюкою. Драг. 207. От-от бугай настигне, от-от простроме рогом наскрізь Максимову спину. Мир. ХРВ. 129.

2) Просовывать, просунуть. Простромив голову в двері. Радом. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 483.