Простирати, ра́ю, єш, сов. в. просте́рти, тру, ре́ш, гл.

1) Разстилать, разостлать, простилать, простлать. Він зараз простер їм на лаву простирало біле. Гн. І. 88.

2) Протягивать, протянуть. Руці свої простираєте. ЕЗ. V. 110.

3) Распускать, распустить, распростереть. Почав зараз жучок крильці простирати: «Полечу, піднесуся».

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 481.