Проспівати, ва́ю, єш, гл.

1) Пропѣть. Раз проспівав: не чує котик. Рудч. Ск. II. 4.

2) За пѣніемъ утратить. Ти свою долю у неділю проснідала, а в п’ятницю проспівала. Ном. № 8878.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 481.