Прополювати, люю, єш, сов. в. прополо́ти, лю́, леш, гл. Пропалывать, прополоть. Топчи, милий, доріженьку, а я свою прополю. Чуб. V. 275.

Прополювати, люю, єш, гл. Проохотиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 476.