Прописувати, сую, єш, сов. в. прописа́ти, шу́, шеш, гл.

1) Писать, написать; написать въ письмѣ. Драг. 114. Од своїх рук листи писав…. а в листах прописував. АД. II. 23. Чому ж ти мені зараз сього не прописала? МВ. (О. 1862. III. 36). См. Приписувати 2.

2) Проводить, провести черту.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 475.