Проносити, шу, сиш, сов. в. пронести, су, се́ш, гл.

1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. І. 69.

2) Слабить, прослабить.

Проносити, шу́, сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 474.