Промокати, ка́ю, єш, сов. в. промок(ну)ти, ну, неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз. Рудч. Ск. II. 75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 473.