Промигнути, ну́, не́ш, гл. Промелькнуть. І промигнула вона в його по душі, як холодний вітер. МВ. (О. 1862, І. 77).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 472.