Прокисати, са́ю, єш, сов. в. проки́с(ну)ти, ну, неш, гл. Прокисать, прокиснуть. Нехай кисне, — не прокисне, да нікому їсти. Чуб. V. 133.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 468.