Прокалатати, та́ю, єш, гл.

1) Простучать въ колотушку; прозвонить.

2) Пройти (о времени). Прокалатає швидко час. Греб. 333.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 467.