Проказувати, зую, єш, сов. в. проказати, жу, жеш, гл.

1) Говорить, проговорить. Скоро се брат проказав, так і зняв кресаню. Федьк.

2) Диктовать, продиктовать. Ном., Передм. І. Ой, добродію! та будьте ж милостиві, треба ще писати… іще не все я проказала. МВ. І. 50.

3) При обученіи: говорить, сказать что либо, что ученикъ долженъ повторить за учителемъ. ЗОЮР. І. 50.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 467.