Продирати, ра́ю, єш, сов. в. проде́рти, деру́, реш, гл. Продирать, продрать. Лізе на хату, продер стріху та й лапає в те місце, де сало висіло. Рудч. Ск. І. 193. Не продереш, очі, то продереш калитку. Ном. № 9970.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 464.