Прогін, го́ну, м.

1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота. Вх. Зн. 56. Чуб. VI. 45.

2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ. Полт. г.

2) Длина зданія отъ угла до угла. Чуб. VII. 377.

4) Діаметръ. Млиновий камінь має три аршини у прогоні. Черк. у.

5) мн. Въ гончарномъ горнѣ: круглыя отверстія въ черіні для пропуска огня и дыма. Вас. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 461.