Проговіти, вію, єш, гл.

1) Проговѣть.

2) Истратить на говѣнье. Копійок 30 проговіла. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 462.