Проглядати, да́ю, єш, сов. в. проглянути, ну, неш, гл.

1) Проникать, проникнуть взглядомъ; охватывать, охватить взглядомъ. Ой гаю ж, мій гаю, густий не прогляну. Чуб. V. 33. Поле ж моє широкоє! Не могла м тя проглянути чорненькими оченьками. АД. І. 289.

2) Проглядывать, проглянуть, виднѣться. А між ними і землячки де-де проглядають. Шевч.

3) Только сов. в. Повидать. Піти у Почаїв світа проглянути. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 461.