Проганяти, няю, єш, сов. в. прогнати, жену, неш, гл. = Прогонити. Ти проганяв голодного від себе. К. Іов. Ей туди удова, удова молодая та сірії воли проганяла. Грин. III. 418.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 461.