Прогайнувати, ну́ю, єш, гл.

1) Промотать, спустить. Ой ти проп’єш, проминуєш усю худобоньку. Чуб. V. 423. Що впень загорюєш, за ніч прогайнуєш. Н. п.

2) Даромъ прогулять (время). Прогайнував цілий тиждень. Вх. Зн. 56.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 461.