Провидіти, джу, диш, гл. Прозрѣть. ЕЗ. V. 201. Ту є на долині така керниці…. що й аби темний у ні умивсі, то би провидів. Гн. II. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 459.