Пробірати, ра́ю, єш, сов. в. пробрати, беру́, ре́ш, гл.

1) Вырывать, вырвать (часть растеній). Пробрала коноплі.

2) — місто. Очищать, очистить, освободить, приготовить мѣсто. Мил. 189. Та пробірайте ж, моя матінко, містечко біля себе, приймайте і пригортайте мене до себе! Мил. 202.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 457.