Пробігати, га́ю, єш, сов. в. пробігти, біжу, жи́ш, гл.

1) Пробѣгать, пробѣжать. Лень так швидко пробіжить, як часиночка. Кв.

2) Проѣзжать, проѣхать быстро. Пан четвернею пробіжить. МВ. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 457.