Пробрехати, шу́, шеш, гл.

1) Лгать извѣстное время.

2) Лаять извѣстное время. Усю ніч рябко пробрехав, — мабуть вовка чув. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 457.