Приязно нар.

1) Привѣтливо, любезно, пріязненно.

2) Искренно. Стали приязно прохать, щоб він їм росказав. О. 1862. VI. 60. Чого маленькому мені тоді так приязно молилось? Шевч. 404. Ум. Приязненько. Живемо ми оттакеньки приязненько собі та любо. МВ. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 454.