Пришпилювати, люю, єш, сов. в. пришпилити, лю, лиш, гл. Прикалывать, приколоть. Я пришпилю стьожку. Шевч. 315. Пришпилити квітку. Дать насмѣшливое прозваніе, сострить на чей счетъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 454.